Історизм

Історизм, також відомий як неокласицизм, - це мистецький рух, що розвинувся наприкінці 19 століття. Він являє собою реакцію проти романтизму та реалізму. Замість того, щоб зображати сцени з реального життя, художники-історики намагалися зобразити ідеалізовані сцени, які вважаються типовими для обраного ними періоду чи місця. Наміром художників-істориків було створити картини, що визначали їх епоху. Їх намір також полягав у тому, щоб виявити суть періоду, зокрема, використовуючи його популярні образи. Вибір теми регулюється наміром показати, яким було життя у вибраний період. Це не розумілося як точне відображення дійсності, а скоріше спосіб підкреслення художніх якостей. Це було задумано як ідеалізовану версію предмета. Історизм виник у Франції та Німеччині між 1817 і 1830 рр. Провідними художниками-істориками були Давид, Делакруа, Коро і Курбе з Франції та Корнелій, Рунге, Овербек та Герхард з Німеччини. Картини історизму були зроблені, щоб вразити глядачів завдяки використанню кольорів, деталей та символіки. Вони часто зображали сцени з грецької міфології або використовували біблійні посилання. Хоча історизм - це головним чином мистецький рух, який включав живопис, він також включав скульптуру (глиняні предмети) та архітектуру. Історизм можна було б вважати першим міжнародним мистецьким рухом, оскільки це був загальноприйнятий стиль для художників різних націй. Це пов’язано з тим, що більш популярні художники певної епохи створюють новий образ, який відображає той період. Згодом інші художники починають включати ці стилі у власні роботи. Історизм ніколи не передбачався як точне зображення дійсності. Це був скоріше засіб для абстракції та імпресіонізму, який підкреслював художні якості, а не намагався показати деталі предмета.