реалізм

Реалізм - це розділ живопису, який зосереджується на зображенні візуально точного образу. Художники-реалісти намагалися відобразити саме те, що вони бачили в реальному житті, а не створювати ідеалізовану версію, як це робили класичні художники епохи Відродження.

Більшість ранніх реалістичних картин були портретами та пейзажами (використовувалися для запису зовнішнього вигляду природи), але пізніше вони були розширені в інші області живопису, такі як зображення будинків, роботи та природних умов. Щоб передати відчуття реалізму у своїх картинах, художники-реалісти часто використовували змішування кольорів, перспективну гармонію та градацію тонів, щоб створити ілюзію того, що глядач насправді дивиться на об’єкти реального життя, які є тривимірними (3D). Правильне зображення об'єму було дуже важливим і використовувало такі методи, як затінення, щоб створити ілюзію об'єму. Художники-реалісти також часто використовували світлотінь (контраст між світлим і темним) у своїх картинах, щоб створити акцент на певних об’єктах і ізолювати їх від інших.

Реалізм вперше з’явився в середині 19 століття, коли художники намагалися відобразити те, що вони бачили в навколишньому світі. Це було на відміну від дуже ідеалізованих образів періоду Відродження та бароко і може вважатися частиною романтизму. Під час реалізму також був наголос на індивідуальному досвіді, а не на таких концепціях, як ті, що базуються на релігії чи міфології, які використовувалися в мистецтві середньовіччя та раннього Відродження (це називається секуляризацією мистецтва). Художників-реалістів також називають натуралістами, але реалізм є більш конкретним, ніж цей термін. Реалізм став домінуючою формою західного живопису в середині-кінці 19 століття і характеризувався темами повсякденного життя. Це контрастувало з іншими рухами того часу, які були або формалістичними, або романтичними. Художники-реалісти XIX століття прагнули якомога точніше відобразити сцени, щоб інші люди могли використати їх для створення уявної картини звичайного життя в Європі та Америці. Вони особливо зосереджувалися на сільському (сільському) та робітничому житті, яке загалом ігнорувалося художником-романтиком. Багато художників-реалістів Гюстав Курбе та Жан-Франсуа Мілле малювали сцени фермерів у сільській місцевості, тоді як Томас Ікінс та Едуард Мане зображували сцени життя у великих містах. Реалізм можна розглядати як частину прагнення до натуралізму, яке сталося під час промислової революції. Промислова революція перетворила сільське життя на міське середовище. Це змусило багатьох селян і міщан переїхати в міста, а також дало міським робітникам більше часу для неквапливих роздумів про життя.

Художники-реалісти прагнули бути якомога точнішими у своєму зображенні різних сцен життя і використовували для цього детальне спостереження природи. Художники-реалісти середини XIX століття коментували побачене й пережите в повсякденному житті. Вони були відомі як художники «Око», тому що хотіли показати людям те, чого вони ніколи раніше не помічали. Результатом їхніх зусиль були нові ідеї щодо композиції, форми та техніки, які стали основою сучасного мистецтва.